крилато
КРИЛА́ТО, присл.
1. У вигляді крил (у 1 знач.).
Від силуету китайського [павільйону], від крилато вигнутих його дахів віє і сивою давниною і безжурною молодістю (Вол., Дні.., 1958, 29).
2. перен., поет. Натхненно, піднесено.
Маруханка танцює легко, сміливо, якось по-своєму крилато (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 476).
Словник української мови (СУМ-11)