крилато
КРИЛА́ТО, присл.
1. У формі крил (у 1 знач.).
Насилу отченаш вибубню до стіни, де .. крилато під рушниками світав образ заступниці (Є. Пашковський);
Від силуету китайського [павільйону], від крилато вигнутих його дахів віє і сивою давниною і безжурною молодістю (І. Волошин);
* Образно. Стояли [смереки] тут з розширеними зеленими крилами та шпилями, зверненими догори, і шуміли... Спокійно і тужливо, хвилюючись і крилато (О. Кобилянська).
2. перен., поет. Натхненно, піднесено.
Вітер мандрів завжди приваблював Яновського, крилато вривався в його поезію і прозу (О. Гончар);
Маруханка танцює легко, сміливо, якось по-своєму крилато (В. Земляк).
Словник української мови (СУМ-20)