крилатка
КРИЛА́ТКА, и, ж.
1. іст. Верхній чоловічий одяг XIX – початку XX ст., подібний до плаща з пелериною, вид киреї.
У хату ввійшов здоровий пан у сірій киреї, у такій, що то звуть її крилаткою, бо вона немов з крилами (Грицько Григоренко);
Вітер кучмив моє довге волосся, крилатка надималася за моїми плечима (Ю. Яновський);
За традицією, поширеною серед митців, він носив тютюнового кольору крилатку (В. Домонтович);
В номері у Марка Лукича стояв якийсь добродій у широкій романтичній крилатці (з мемуарної літ.).
2. Сухий нерозкривний плід деяких дерев (ясена, клена, берези і т. ін.) з перетинчастими, схожими на крильця, придатками, завдяки яким його легко переносить вітер.
За крилаткою осінь курличе (Б. Олійник);
Клени .. не випустили восени своїх звичних крилаток, які завжди опускалися під ноги, конкуруючи із паперовим сміттям (Н. Сняданко);
Сухі нерозкривні плоди здебільшого розвиваються із зав'язі, у якій формується одна насінина – горіх, жолудь, зернівка, крилатка (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)