кримінальник

КРИМІНА́ЛЬНИК, а, ч.

1. розм. Карний злочинець.

— Ти, злодію, .. кримінальнику, зараз мені забирайся відси! — кричав запінений підмайстер (Фр., І, 1955, 227);

Вона.. з огидою почала їсти бурду, принесену двома кримінальниками у брудному відрі (Хижняк, Тамара, 1959, 144).

2. заст. Арештант.

Зараз-таки назвала мене жінка кримінальником: через те, що обстрижений (Март., Тв., 1954, 206).

Значення в інших словниках

1. кримінальник — криміна́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кримінальник — Злочинець, жм. криміналіст; Р. арештант; зб. кримінальщина.  Словник синонімів Караванського
3. кримінальник — -а, ч. 1》 розм. Карний злочинець. 2》 заст. Арештант.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кримінальник — Злодій, злодійка, злодійчук, злодіюга, злодіюка, злодіяка, злодюга, злодюжка, злочинець, злочинка, харциз, харцизяка, лиходій, лиходійка  Словник чужослів Павло Штепа
5. кримінальник — КРИМІНА́ЛЬНИК, а, ч. 1. розм. Карний злочинець. – Ти, злодію, .. кримінальнику, зараз мені забирайся відси! – кричав запінений підмайстер (І. Франко); Пора нарешті розігнати кримінальників, які присмокталися до нашого руху (В.  Словник української мови у 20 томах
6. кримінальник — криміна́льник 1. в'язень (м, ср, ст) 2. бандит (м, ср, ст)||апаш  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. кримінальник — В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А.  Словник синонімів української мови