криха
КРИХА́, и́, ж., розм., рідко. Те саме, що кри́хта 1, 2.
Я навіть чую, як він [хліб] дихає. Зеленим зводиться лицем. Щоб серце радувать не крихою, Не перецвілим сухарцем (Мал., Полудень.., 1960, 126);
За тую криху — мало гріху! (Номис, 1864, № 113).
Словник української мови (СУМ-11)