крицевий
КРИ́ЦЕ́ВИЙ, а, е.
1. Зробл. з криці (у 1 знач.); сталевий.
Ще й сідла там були..,— ах, які сідла!..— і крицеві панцири (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 175);
Крутиться довгий гранчастий бур, вгризається в руду крицевим зубом… (Ткач, Плем’я.., 1961, 238);
Крицевий спис; *Образно. Ким підказані співцеві ті слова крицеві? (Уп., Вірші.., 1957, 114).
2. Який має колір криці; світло-сірий.
Крицевого кольору полотнище;
// Такий, як у криці.
Очі [ворога] блиснули холодним крицевим блиском (Донч., II, 1956, 536).
3. перен. Твердий, міцний, як криця.
Ведмідь підчепив [вовка] своїми крицевими кігтями і розпоров йому живіт (Гжицький, Опришки, 1962, 190);
В нас мускули крицеві (Бичко, Вогнище, 1959, 265);
// Незламний, стійкий.
Чернець духу кріпкого, побожності непорушної, волі крицевої… (Вишня, І, 1956, 171);
Крицеві згуртувалися ряди (Сос., І, 1957, 267).
Словник української мови (СУМ-11)