кришений
КРИ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч.до криши́ти 1,2;
// У знач. прикм.
Мотря насипала галушок у миску і поставила на столі коло тарілочок з.. кришеним салом (Коцюб., І, 1955, 44);
За дверима канцелярії селяни курили кришену махорку (Мик., II, 1957, 35).
Словник української мови (СУМ-11)