кришеник
КРИШЕ́НИК, а, ч., розм. Відрізаний шматочок чого-небудь їстівного (перев. сала).
— Сальця ще є трохи: пошила спідницю людям, так дали кришеник (Барв., Опов.., 1902, 503);
Не бачила [Одарка], якими кришениками сала наділив її економ (Л. Янов., І, 1959, 421);
Вона взяла кілька кришеників картоплі, покуштувала (Добр., Тече річка.., 1961, 184).
Словник української мови (СУМ-11)