кроїти

КРО́ЇТИ, кро́ю, кро́їш, недок., перех. Розтинати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо.

Стара скрині з комори викочує та оксамити.. кроїть та приміряє на панночку (Вовчок, І, 1955, 107);

Варя слухняно стала кроїти матерію (Донч., V, 1957, 287);

// Вирізувати за міркою частини одягу, взуття тощо.

Сорок років випало [дядькові] тачати Халявки та кроїть переди (Мал., Звенигора, 1959, 20).

Значення в інших словниках

1. кроїти — кро́їти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кроїти — див. КРАЯТИ.  Словник синонімів Караванського
3. кроїти — див. різати  Словник синонімів Вусика
4. кроїти — крою, кроїш, недок., перех. Розтинати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо. || Вирізувати за міркою частини одягу, взуття тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кроїти — КРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., що і без прям. дод. Різати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття і т. ін. Стара скрині з комори викочує та оксамити ..  Словник української мови у 20 томах
6. кроїти — КРО́ЇТИ (розрізати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо), РОЗКРО́ЮВАТИ, КРА́ЯТИ розм.; ВИКРО́ЮВАТИ (вирізати з тканини, шкіри такі частини). — Док.: покро́їти, розкро́їти, покра́яти, ви́кроїти.  Словник синонімів української мови
7. кроїти — Кро́їти, кро́ю, кро́їш; кро́єний  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кроїти — Кро́їти, крою, -їш гл. = краяти. Про те знає швець та кравець, що він буде кроїти. Ном. № 9577. Як будуть козаче то тіло кроїть. Федьк. III. 152.  Словник української мови Грінченка