кругляти
КРУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал.
1. неперех. Кружляти.
Граки вже кругляли побіля своїх гнізд (Л. Янов., І, 1959, 318).
2. перех. Пити.
Нам, братику, не все парубкувать.. І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 125).
Словник української мови (СУМ-11)