круговерть
КРУГОВЕ́РТЬ, і, ж. Те саме, що коло́ворот¹.
— Лоцман, пантруй! Бистрина. Круговерть (Шер., Генерал Орленко, 1948, 11);
Парубки ще міцніше налягають на колесо, і все в шаленій круговерті меркне, засновується колами темної основи (Стельмах, І, 1962, 62).
КРУГОВЕ́РТЬ, і, ж., рідко. Те саме, що вир 1.
Пором заносило помалу На крутоверть (Мал., Віщий голос, 1961, 23);
— Віддалятися від берега не рекомендується, бо там.. такі крутоверті, що легко можуть засмоктати (Чаб., Катюша, 1960, 253).
Словник української мови (СУМ-11)