крупи
КРУПИ́, крупі́в і рідко круп, мн.
1. Очищені й подрібнені зерна злакових рослин, що їх використовують як продукт харчування.
Без солі солоно, без круп густо (Номис, 1864, № 10074);
Мати подає капусту. Капуста добра, з салом, ще й крупами засипана (Фр., І, 1955, 235);
Гречані крупи.
2. Атмосферні опади, схожі на дрібні кулясті зернята.
Засвистів, заплакав у холодній грубі вітер. Заторохтіли крупи в биті вікна (Вас., II, 1959, 133);
Крупами сипав у шибки сердитий вітер-сніговій (Іщук, Вербівчани, 1961, 47).
Словник української мови (СУМ-11)