крутоверть
КРУТОВЕ́РТЬ, і, жін., рідко. Те саме, що вир 1.
Пором заносило помалу На крутоверть (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 23);
— Віддалятися від берега не рекомендується, бо там.. такі крутоверті, що легко можуть засмоктати (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 253).
Словник української мови (СУМ-11)