крів

КРІВ, кро́ві, ж., діал. Кров (у 1 знач.).

— Ми крів’ю та потом копійку до копійки збирали, не кому ж — їм [синам] складали (Мирний, IV, 1955, 40);

Карав він [пророк] сміливо порок. Життя осуджував негоже. Та не послухали тих слів, ..І полилась невинна крів (Граб., І, 1959, 140).

Значення в інших словниках

1. крів — крові, ж., діал. Кров (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. крів — КРІВ, кро́ві, ж., діал. Кров (у 1 знач.). Голова його ще нижче опустилася; лице налилося крів'ю; очі витріщились... а промінь заграв-застрибав на його нечесаній голові (Панас Мирний); Карав він [пророк] сміливо порок, Життя осуджував негоже.  Словник української мови у 20 томах
3. крів — Крів, крови ж. = кров. Левч.  Словник української мови Грінченка