крівля
КРІ́ВЛЯ¹, і, ж., діал. Покрівля.
В кінці верхнього бульвару біліє стара каплиця з берізками на крівлі (Тудор, Вибр., 1949, 253).
КРІ́ВЛЯ², і, ж., діал. Кров (у 1 знач.).
Обкипіло серденько Гарячою крівлею (Укр.. лір. пісні, 1958, 377);
Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки, обляпували крівлею живих (Стар., Облога.., 1961, 36).
Словник української мови (СУМ-11)