крівля
КРІ́ВЛЯ¹, і, ж., діал. Покрівля.
В кінці верхнього бульвару біліє стара каплиця з берізками на крівлі (Тудор, Вибр., 1949, 253).
КРІ́ВЛЯ², і, ж., діал. Кров (у 1 знач.).
Обкипіло серденько Гарячою крівлею (Укр.. лір. пісні, 1958, 377);
Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки, обляпували крівлею живих (Стар., Облога.., 1961, 36).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крівля — крі́вля 1 іменник жіночого роду покрівля діал. крі́вля 2 іменник жіночого роду кров діал. Орфографічний словник української мови
- крівля — див. дах Словник синонімів Вусика
- крівля — I -і, ж., діал. Покрівля. II -і, ж., діал. Кров (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- крівля — КРІ́ВЛЯ¹, і, ж., діал. Покрівля (у 1 знач.). Не хочу дивитися на тебе, я не сяду з тобою до одної миски і не перебуду одної ночі з тобою під одною крівлею (Б. Лепкий); В кінці верхнього бульвару біліє стара каплиця з берізками на крівлі (С. Словник української мови у 20 томах
- крівля — ПОКРІ́ВЛЯ (те, чим покривають будівлю зверху), ДАХ, ПОКРИТТЯ́, ВЕРХ, КРІ́ВЛЯ діал., ДАХІ́ВКА діал., ПОБІ́Й діал.; СТРІ́ХА (солом'яна, очеретяна). Словник синонімів української мови
- крівля — Крівля́, -влі́, -вле́ю (зм. від кров) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)