1. Словник української мови в 11 томах

крівця

КРІ́ВЦЯ, і, ж., нар.-поет. Пестл. до кров 1.

Людська крівця не водиця, розливати не годиться (Номис, 1864, № 1283);

Клекотить бій, гарячий, червоною крівцею вмитий… (Кос., Новели, 1962, 9);

*У порівн. [Русалка Польова:] Мак мій жаром червонів, а тепер він почорнів, наче крівця пролилася, в борозенці запеклася… (Л. Укр., III, 1952, 232).

∆ За́яча крі́вця див. за́ячий.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крівця — крі́вця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. крівця — див. кров Словник синонімів Вусика
  3. крівця — -і, ж., нар.-поет. Пестл. до кров 1). Заяча крівця — див. заячий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. крівця — КРІ́ВЦЯ, і, ж., нар.-поет. Пестл. до кров 1. Людська крівця не водиця, розливати не годиться (прислів'я); Клекотить бій, гарячий, червоною крівцею вмитий... (Г. Косинка); Рибалка поспішив рознімати чоловіків – тут явно пахло крівцею (А. Словник української мови у 20 томах
  5. крівця — Крівця́, -ці́, -це́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. крівця — Крівця́, -ці ж. 1) ум. отъ кров. Людська крівця не водиця, розливати не годиться. Ном. № 1283. 2) раст. Звѣробой, Hypericum. Словник української мови Грінченка