крівля

КРІ́ВЛЯ¹, і, ж., діал.

Покрівля (у 1 знач.).

Не хочу дивитися на тебе, я не сяду з тобою до одної миски і не перебуду одної ночі з тобою під одною крівлею (Б. Лепкий);

В кінці верхнього бульвару біліє стара каплиця з берізками на крівлі (С. Тудор);

Влітку .. під такою крівлею прохолода, спека крізь очерет не проб'є (О. Гончар);

Гасити довелося ще й клуню, бо вогонь устиг лизнути її крівлю (А. Кокотюха).

КРІ́ВЛЯ², і, ж., діал.

Кров (у 1 знач.).

Обкипіло серденько Гарячою крівлею (з народної пісні);

Тоді стали їх козаки Кіньми доганяти Та крівлею татарською Шаблі обмивати (С. Руданський);

Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки, обляпували крівлею живих (М. Старицький).

Значення в інших словниках

1. крівля — крі́вля 1 іменник жіночого роду покрівля діал. крі́вля 2 іменник жіночого роду кров діал.  Орфографічний словник української мови
2. крівля — див. дах  Словник синонімів Вусика
3. крівля — I -і, ж., діал. Покрівля. II -і, ж., діал. Кров (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. крівля — ПОКРІ́ВЛЯ (те, чим покривають будівлю зверху), ДАХ, ПОКРИТТЯ́, ВЕРХ, КРІ́ВЛЯ діал., ДАХІ́ВКА діал., ПОБІ́Й діал.; СТРІ́ХА (солом'яна, очеретяна).  Словник синонімів української мови
5. крівля — Крівля́, -влі́, -вле́ю (зм. від кров)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. крівля — КРІ́ВЛЯ¹, і, ж., діал. Покрівля. В кінці верхнього бульвару біліє стара каплиця з берізками на крівлі (Тудор, Вибр., 1949, 253). КРІ́ВЛЯ², і, ж., діал. Кров (у 1 знач.). Обкипіло серденько Гарячою крівлею (Укр.. лір.  Словник української мови в 11 томах