крівця
КРІ́ВЦЯ, і, ж., нар.-поет.
Пестл. до кров 1.
Людська крівця не водиця, розливати не годиться (прислів'я);
Клекотить бій, гарячий, червоною крівцею вмитий... (Г. Косинка);
Рибалка поспішив рознімати чоловіків – тут явно пахло крівцею (А. Кокотюха);
* У порівн. [Русалка Польова:] Мак мій жаром червонів, а тепер він почорнів, наче крівця пролилася, в борозенці запеклася... (Леся Українка).
△ (1) За́яча крі́вця, бот. – багаторічна трав'яниста рослина родини тирличевих, використовується в медицині для лікування деяких внутрішніх хвороб та загоювання ран; звіробій.
На узліссі .. стелилася рясно-пухнаста заяча крівця (І. Муратов);
Найбільше Марина цінує звіробій. Від дев'яноста дев'яти хвороб. Заячою крівцею ще його називають (Микита Чернявський).
◇ Кров (рідко крі́вця) [рі́ками] ллє́ться (тече́, розлива́ється, пролива́ється і т. ін.) / полила́ся (потекла́, розлила́ся, пролила́ся і т. ін.) див. кров.
Словник української мови (СУМ-20)