крізний
КРІЗНИ́Й, а́, е́.
Який проходить через щось наскрізь; наскрізний.
Виконуючи декоративні функції, вітраж розрахований на крізне освітлення (Л. Костенко);
З'єднувана з валом деталь має крізний шпонковий паз (з наук. літ.);
Намистини з крізним отвором нанизують на шовкову або капронову нитку, а намистини без отворів сполучають крізними гачками (з навч. літ.);
* Образно. Не вимовчать, не висловить, не збути небесної крізної глибини, і треба стати будяком, щоб вчути, як м'якне сніг під сонцем весняним (П. Мовчан);
// Який пронизує.
Найбільше дошкуляв подорожувальникам крізний вітер (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)