кріт

КРІТ, крота́, ч. Невеликий комахоїдний ссавець, що живе під землею; цінний своїм хутром.

Байдуже кротові, що поверх його.. нори привітно сяє ясне сонечко (Мирний, IV, 1955, 295);

Кріт риє під землею дуже довгі проходи, такі собі підземні дороги (Коп., Як вони.., 1961, 30);

*Образно. — Сліпі кроти. Не вміють вони підійти до дитини! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 354);

*У порівн. — Живемо, як кроти, риючись у землі, і байдуже нам, що світить сонце (Коцюб., І, 1955, 299).

Значення в інших словниках

1. кріт — [кр'іт] крота, м. (на) кроут'і/кротов'і, мн. кроти, кроут'іў  Орфоепічний словник української мови
2. кріт — крота, ч. Невеликий комахоїдний ссавець, що живе під землею; цінний своїм хутром.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кріт — Кертиця  Словник чужослів Павло Штепа
4. кріт — КРІТ, крота́, ч. Невеликий комахоїдний ссавець, позбавлений зору, що живе під землею. Байдуже кротові, що поверх його .. нори привітно сяє ясне сонечко (Панас Мирний); Чепурненька кімната Левкова, мета його заздрощів...  Словник української мови у 20 томах
5. кріт — I у будівництві — загальноприйнята назва пристрою для прокладання в ґрунті вузьких каналів, напр., для кабеля. II ссавець, ряд комахоїдних; заселяє Центр. Європу та Азію; довж. тіла бл. 17 см, хвоста бл. 3 см; пристосований до життя під землею; охороняється.  Універсальний словник-енциклопедія
6. Кріт — Кріт, Крі́ту (острів); крі́тський  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кріт — Кріт, крота м. Кротъ, Tolpa europaea.  Словник української мови Грінченка