кувиця

КУВИ́ЦЯ, і, ж. Старовинний духовий дерев’яний інструмент.

Духові інструменти (сопілки, дерев’яні труби, сурми, ріжки, кувиці, трембіти, свирілі, окарини) досі виготовлялися багатьма майстрами, що породжувало різні конструктивні рішення музичних інструментів (Нар. тв. та етн., 2, 1976, 83).

Значення в інших словниках

1. кувиця — куви́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кувиця — -і, ж. Старовинний духовий дерев'яний інструмент.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кувиця — КУВИ́ЦЯ, і, ж. Старовинний духовий дерев'яний інструмент. Духові інструменти (сопілки, дерев'яні труби, сурми, ріжки, кувиці, трембіти, окарини) виготовлялися багатьма різними майстрами...  Словник української мови у 20 томах