кудкудакати
КУДКУДА́КАТИ, кудкуда́че і кудкуда́кає, недок. Видавати звуки «кудкудак» (про курку).
Чіпка слухає [казочку] — й дума: «І чого отой дід з бабою плаче? чого тая курочка кудкудаче?..» (Мирний, II, 1954, 47);
Кудкудакали кури, шукаючи гнізд, щоб знестися… (Гончар, III, 1959, 318).
Словник української мови (СУМ-11)