кукнути

КУ́КНУТИ, ну, неш, док., рідко. Однокр. до ку́кати 1.

Почув солдат зозулю — кукнула раз вона (Перв., І, 1958, 440);

— Я до Асканії взагалі солов’я не чув,— зізнався Валерик.— У школі весна було зійде і не то соловей — зозуля не кукне… (Гончар, Таврія, 1952, 250).

Значення в інших словниках

1. кукнути — ку́кнути дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кукнути — -ну, -неш, док., рідко. Однокр. до кукати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кукнути — КУ́КНУТИ, ну, неш, док., рідко. Однокр. до ку́кати 1. Почув солдат зозулю – кукнула раз вона (Л. Первомайський); – Я до Асканії взагалі солов'я не чув, – зізнався Валерик. – У школі весна було зійде і не то соловей – зозуля не кукне... (О.  Словник української мови у 20 томах