кукобити
КУКО́БИТИ, блю, биш; мн. куко́блять; недок., перех., діал. Доглядати.
Зовсім знемігся [батько] на силах; не мав снаги й себе самого кукобити (Барв., Опов.., 1902, 247).
Словник української мови (СУМ-11)КУКО́БИТИ, блю, биш; мн. куко́блять; недок., перех., діал. Доглядати.
Зовсім знемігся [батько] на силах; не мав снаги й себе самого кукобити (Барв., Опов.., 1902, 247).
Словник української мови (СУМ-11)