кукобити

Куко́бити, -блю, -биш

гл.

1) Устраивать, заботливо собирать въ одно мѣсто.

2) — кого́. Заботиться о комъ, объ его одеждѣ, пищѣ, удобствахъ. Зовсім знемігся на силах; не мав снаги й себе самого кукобити. Г. Барв. 247.

Значення в інших словниках

1. кукобити — куко́бити дієслово недоконаного виду доглядати діал.  Орфографічний словник української мови
2. кукобити — -блю, -биш; мн. кукоблять; недок., перех., діал. Доглядати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кукобити — КУКО́БИТИ, блю, биш; мн. куко́блять; недок., кого, що, діал. Доглядати, дбати про когось, причепурювати. Крамні комори та шинки кукоблять, А в Божому дому вітри гудуть!... (П. Куліш); Зовсім знемігся [батько] на силах; не мав снаги й себе самого кукобити (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
4. кукобити — ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. кукобити — КУКО́БИТИ, блю, биш; мн. куко́блять; недок., перех., діал. Доглядати. Зовсім знемігся [батько] на силах; не мав снаги й себе самого кукобити (Барв., Опов.., 1902, 247).  Словник української мови в 11 томах