кулакувати

КУЛАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Те саме, що кула́чити.

Семен доки кричав на жінку, доки кулакував дочку, а далі сів на ослін та й став чупер на голові микати (Март., Тв., 1954, 98);

Лемко, почувшись свобідним, піймав близько стоячого Сука, повалив на землю і ну ж колінами толочити, кулакувати попід ребра (Ков., Тв., 1958, 59).

Значення в інших словниках

1. кулакувати — кулакува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. кулакувати — див. бити  Словник синонімів Вусика
3. кулакувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Те саме, що кулачити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кулакувати — КУЛАКУВА́ТИ, ую, уєш, КУЛА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, розм. Бити кулаками (у 1 знач.). Як прозрів [Турн], кулачив Рутулян (І. Котляревський); Лемко, почувшись свобідним, піймав близько стоячого Сука, повалив на землю і ну ж колінами толочити...  Словник української мови у 20 томах