кулан

КУЛА́Н, а́, ч. Дикий азіатський осел.

Кулани — стадні тварини. Влітку й на початку осені табун складається з жеребця, самок та молодих тварин (Знання.., З, 1966, 28).

Значення в інших словниках

1. кулан — кула́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кулан — -а, ч. Дикий азійський осел.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кулан — КУЛА́Н, а́, ч. Ссавець родини конячих, що має схожі зовнішні ознаки коня та африканського віслюка і водиться в степах і пустелях Євразії. Мчать кулани, дикі коні, понад річкою Херлен (Д.  Словник української мови у 20 томах
4. кулан — кула́н (тюрк.) ссавець підроду осел роду кінь. Живе в пустелях і напівпустелях Передньої, Середньої і Центральної Азії. Майже винищений. В СРСР перебуває під охороною закону.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. кулан — Ссавець із родини коней; його стада заселяють пустелі Монголії, пд. та сх. Сибіру та зах. Китаю; вис. у холці бл. 1,3 м; рідкісний вид.  Універсальний словник-енциклопедія
6. кулан — ОСЕ́Л (свійська робоча тварина), ВІСЛЮ́К, ОСЛЮ́К розм., ІША́К розм.; ОНА́ГР, КУЛА́Н (дикий). Кричав десь осел. Крик ослюка бився поміж опунцій, такий же колючий, як і вони (М.  Словник синонімів української мови