Значення в інших словниках
-
кулан —
кула́н іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
кулан —
КУЛА́Н, а́, ч. Ссавець родини конячих, що має схожі зовнішні ознаки коня та африканського віслюка і водиться в степах і пустелях Євразії. Мчать кулани, дикі коні, понад річкою Херлен (Д.
Словник української мови у 20 томах
-
кулан —
кула́н (тюрк.) ссавець підроду осел роду кінь. Живе в пустелях і напівпустелях Передньої, Середньої і Центральної Азії. Майже винищений. В СРСР перебуває під охороною закону.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
кулан —
Ссавець із родини коней; його стада заселяють пустелі Монголії, пд. та сх. Сибіру та зах. Китаю; вис. у холці бл. 1,3 м; рідкісний вид.
Універсальний словник-енциклопедія
-
кулан —
ОСЕ́Л (свійська робоча тварина), ВІСЛЮ́К, ОСЛЮ́К розм., ІША́К розм.; ОНА́ГР, КУЛА́Н (дикий). Кричав десь осел. Крик ослюка бився поміж опунцій, такий же колючий, як і вони (М.
Словник синонімів української мови
-
кулан —
КУЛА́Н, а́, ч. Дикий азіатський осел. Кулани — стадні тварини. Влітку й на початку осені табун складається з жеребця, самок та молодих тварин (Знання.., З, 1966, 28).
Словник української мови в 11 томах