кулан
КУЛА́Н, а́, ч.
Ссавець родини конячих, що має схожі зовнішні ознаки коня та африканського віслюка і водиться в степах і пустелях Євразії.
Мчать кулани, дикі коні, понад річкою Херлен (Д. Павличко);
Кулани, хай навіть вмирають від спраги, нізащо не наблизяться до води, якщо там пастухи обладнали стійбище (з наук.-попул. літ.);
Кулани – одні із найшвидших копитних у світі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)