кулацюга
КУЛАЦЮ́ГА, и, ч.
Збільш. до кула́к 1.
Здоровезний Кайтів кулацюга проробив повільний еліпс навколо Геббельсового носа (П. Колесник);
За порушення тиші й порядку в нічний час блокфюрер [наглядач у бараку], .. якщо захоче розправитися на місці, то просто затопить кулацюгою в зуби (В. Малик);
Милі нічого не варто ввігнати мене своїм кулацюгою в болотяну твань по саму маківку голови (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)