1. Словник української мови у 20 томах

кулацюга

КУЛАЦЮ́ГА, и, ч.

Збільш. до кула́к 1.

Здоровезний Кайтів кулацюга проробив повільний еліпс навколо Геббельсового носа (П. Колесник);

За порушення тиші й порядку в нічний час блокфюрер [наглядач у бараку], .. якщо захоче розправитися на місці, то просто затопить кулацюгою в зуби (В. Малик);

Милі нічого не варто ввігнати мене своїм кулацюгою в болотяну твань по саму маківку голови (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кулацюга — кулацю́га іменник чоловічого роду кулак — кисть руки Орфографічний словник української мови
  2. кулацюга — -и, ч. Те саме, що кулачище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кулацюга — КУЛАЦЮ́ГА, и, ч. Збільш. до кула́к 1. Здоровезний Кайтів кулацюга проробив повільний еліпс навколо Геббельсового носа (Кол., На фронті.., 1959, 93). Словник української мови в 11 томах