1. Словник української мови у 20 томах

кулан

КУЛА́Н, а́, ч.

Ссавець родини конячих, що має схожі зовнішні ознаки коня та африканського віслюка і водиться в степах і пустелях Євразії.

Мчать кулани, дикі коні, понад річкою Херлен (Д. Павличко);

Кулани, хай навіть вмирають від спраги, нізащо не наблизяться до води, якщо там пастухи обладнали стійбище (з наук.-попул. літ.);

Кулани – одні із найшвидших копитних у світі (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кулан — кула́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кулан — -а, ч. Дикий азійський осел. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кулан — кула́н (тюрк.) ссавець підроду осел роду кінь. Живе в пустелях і напівпустелях Передньої, Середньої і Центральної Азії. Майже винищений. В СРСР перебуває під охороною закону. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. кулан — Ссавець із родини коней; його стада заселяють пустелі Монголії, пд. та сх. Сибіру та зах. Китаю; вис. у холці бл. 1,3 м; рідкісний вид. Універсальний словник-енциклопедія
  5. кулан — ОСЕ́Л (свійська робоча тварина), ВІСЛЮ́К, ОСЛЮ́К розм., ІША́К розм.; ОНА́ГР, КУЛА́Н (дикий). Кричав десь осел. Крик ослюка бився поміж опунцій, такий же колючий, як і вони (М. Словник синонімів української мови
  6. кулан — КУЛА́Н, а́, ч. Дикий азіатський осел. Кулани — стадні тварини. Влітку й на початку осені табун складається з жеребця, самок та молодих тварин (Знання.., З, 1966, 28). Словник української мови в 11 томах