кулакувати
КУЛАКУВА́ТИ, ую, уєш, КУЛА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, розм.
Бити кулаками (у 1 знач.).
Як прозрів [Турн], кулачив Рутулян (І. Котляревський);
Лемко, почувшись свобідним, піймав близько стоячого Сука, повалив на землю і ну ж колінами толочити, кулакувати попід ребра (С. Ковалів);
Семен доки кричав на жінку, доки кулакував дочку, а далі сів на ослін та й став чупер на голові микати (Л. Мартович);
По тих словах кинулася [Ганна] на дівчину, стала її кулакувати, сіпати за волосся і витрутила на двір (А. Чайковський);
– Згадай-но, батьку, як ти кулачив старосту! (Василь Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кулакувати — кулакува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- кулакувати — див. бити Словник синонімів Вусика
- кулакувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Те саме, що кулачити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кулакувати — КУЛАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Те саме, що кула́чити. Семен доки кричав на жінку, доки кулакував дочку, а далі сів на ослін та й став чупер на голові микати (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах