кулемет
КУЛЕМЕ́Т, а, ч. Автоматична скорострільна зброя малого калібру.
З хутора, з-під ожередів соломи часто й зле гавкали кулемети (Головко, І, 1957, 64);
Якийсь холод пройшов по партеру, коли.. на сцену вийшов Боженко в кожусі, шапці і з кулеметом «максимом» (Довж., І, 1958, 166).
Словник української мови (СУМ-11)