кулуари
КУЛУА́РИ, ів, мн. Приміщення (бокова зала, коридор) в громадських будівлях (парламентах, театрах і т. ін.) для відпочинку, а також для неофіційних зустрічей, обміну думками тощо.
Та дехто в парламентських кулуарах глузував, що прогресисти цього разу приєднали свої вирішальні голоси до пропозиції відсутньої у палаті комуністичної фракції (Кулик, Записки консула, 1958, 210);
Про Пролеткульт останніми часами багато згадується, особливо в кулуарах і на підсекціях наради про освіту (Еллан, II, 1958, 82).
◊ Почу́ти в кулуа́рах — довідатися про якусь політичну або суспільну подію з розмов, що ведуться в поінформованих колах.
[Віра:] Невже вас міг збентежити кепський настрій двох чи трьох рецензентів, які почули в кулуарах, що можна вас вилаяти (Коч., II, 1956, 228).
Словник української мови (СУМ-11)