куліш
КУЛІ́Ш, лешу́, ч. Густий суп (звичайно з пшона).
Густенька каша, Та каша, бачте, та не наша, А наш несолоний куліш — Як знаєш, так його і їж (Шевч., II, 1953, 223);
Іваниха не відповіла,— не хотіла вже заводитись,— і почала розпалювати в печі та приставляти куліш (Л. Укр., III, 1952, 563);
В перший вечір сів [Олексій] з нами всіма за стіл вечеряти, не погребував пшоняним кулешем, який зварила в печі мати (Цюпа, Три явори, 1958, 7).
Словник української мови (СУМ-11)