купава
КУПА́ВА, и, ж., діал. Латаття.
Здавалось — цілий світ у водах, між купав, Тремтів і майорів, одбившися яскраво (Рильський, Поеми, 1957, 213);
Захочу я — русалкою плистиму Між білосніжних лілій і купав (Забашта, Вибр., 1958, 5).
Словник української мови (СУМ-11)