купчити

КУ́ПЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Збирати докупи; скупчувати.

Навесні степові вітри купчили молочно-сизі хмари (Рибак, Час.., 1960, 82).

Значення в інших словниках

1. купчити — ку́пчити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. купчити — -чу, -чиш, недок., перех., розм. Збирати докупи; скупчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. купчити — КУ́ПЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що, розм. Збирати докупи; скупчувати. Цього не було б, якби були які осередки, що купчили коло себе інтелігенцію (Б. Грінченко); Троян сидів у своєму барачку, за столиком, над картою-генералкою, але нічого на ній не бачив.  Словник української мови у 20 томах
4. купчити — ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ...  Словник синонімів української мови
5. купчити — Купчити, -чу, -чиш гл. 1) Продавать. Вх. Лем. 430. 2) Вмѣстѣ, въ кучѣ находиться. Вх. Лем. 430.  Словник української мови Грінченка