курятник
КУРЯ́ТНИК, а, ч. Приміщення для курей.
Там в стіні діра пробита. Нею часто Лис Микита Ніччю в курятник гостив (Фр., XII, 1953, 24);
Стають дядьки звечора з гирлигами на причілку і годинами ждуть, доки звір наблизиться, пробираючись до кошари чи до курятника (Гончар, II, 1959, 20);
*Образно. — А хто мені там плаче?! — крикнув Бульба. — Вже. Вже закудкудакали! Чортів курятник! — сердився Тарас, шугаючи.. мимо жіночої челяді (Довж., І, 1958, 221).
Словник української мови (СУМ-11)