курятник
КУРЯ́ТНИК, а, ч.
Приміщення для курей.
Там в стіні діра пробита, Нею часто Лис Микита Ніччю в курятник гостив (І. Франко);
Стають дядьки звечора з ґирлиґами на причілку і годинами ждуть, доки звір наблизиться, пробираючись до кошари чи до курятника (О. Гончар);
Вона [будівля] була розділена загорожами на стайню і хлів, і саж і курятник! (Ю. Логвин);
* Образно. – А хто мені там плаче?! – крикнув Бульба. – Вже. Вже закудкудакали! Чортів курятник! – сердився Тарас, шугаючи .. мимо жіночої челяді (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)