курячий
КУ́РЯЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до ку́рка і ку́ри.
Іду я та й угляділа під лопухом дванадцятеро курячих яєць (І. Нечуй-Левицький);
Увійдуть в спустіле село – підіймається курячий гам – солдати ловлять курей, гусей... (С. Васильченко);
Спокій, сон та курячий бульйон – головні ліки від будь-якої хвороби (А. Кокотюха);
А скільки було потруєно та покльовано [довгоносиків] курячими дзьобами! (М. Руденко);
Обрізала жир із курячих сердець, наварила їх і насмажила (І. Карпа);
// Такий, як у курки.
[Храпко:] Що, і та, тупорила, проти мене? Куди ж уже тій з її курячим мозком? (Панас Мирний);
Ображений Гунька, підводячись, курячим фальцетом заверещав (Д. Бедзик);
* Образно. Ми сусіди, кротко каже Ленця, склавши свої мулатські губенята курячою гузкою, мов дражнячись (О. Забужко).
2. у знач. ім. ку́рячі, чих, мн. Ряд птахів, до якого належать кури, індики, цесарки, павичі і т. ін.
Глухарі – найбільші птахи ряду курячих (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)