1. Словник української мови у 20 томах

курячий

КУ́РЯЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до ку́рка і ку́ри.

Іду я та й угляділа під лопухом дванадцятеро курячих яєць (І. Нечуй-Левицький);

Увійдуть в спустіле село – підіймається курячий гам – солдати ловлять курей, гусей... (С. Васильченко);

Спокій, сон та курячий бульйон – головні ліки від будь-якої хвороби (А. Кокотюха);

А скільки було потруєно та покльовано [довгоносиків] курячими дзьобами! (М. Руденко);

Обрізала жир із курячих сердець, наварила їх і насмажила (І. Карпа);

// Такий, як у курки.

[Храпко:] Що, і та, тупорила, проти мене? Куди ж уже тій з її курячим мозком? (Панас Мирний);

Ображений Гунька, підводячись, курячим фальцетом заверещав (Д. Бедзик);

* Образно. Ми сусіди, кротко каже Ленця, склавши свої мулатські губенята курячою гузкою, мов дражнячись (О. Забужко).

2. у знач. ім. ку́рячі, чих, мн. Ряд птахів, до якого належать кури, індики, цесарки, павичі і т. ін.

Глухарі – найбільші птахи ряду курячих (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курячий — ку́рячий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. курячий — -а, -е. Прикм. до курка і кури. || Такий, як у курки. Куряча сліпота — а) Народна назва трав'янистої рослини з жовтими квітами; б) (мед., розм.) Хвороба очей, за якої людина погано бачить у сутінках, за ослабленого освітлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. курячий — ку́рячий (коро́ткий) ро́зум у кого і без додатка, зневажл. Хто-небудь розумово обмежений, неспроможний тверезо мислити. — Правду казавши, я мала його (Лордена) за розумнішого чоловіка, а тепер переконуюсь, що в нього курячий розум (О. Фразеологічний словник української мови
  4. курячий — ОБМЕ́ЖЕНИЙ (позбавлений широти світогляду, який не має великого розуму — про людину, її здібності, інтереси), НЕДАЛЕ́КИЙ, ВУЗЬКИ́Й, ОБМЕЖО́ВАНИЙ заст.; ВУЗЬКОГЛЯ́ДНИЙ, ПРИМІТИ́ВНИЙ, ВУЗЬКОЛО́БИЙ зневажл., УБОГОДУ́ХИЙ поет. Словник синонімів української мови
  5. курячий — Ку́рячий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. курячий — КУ́РЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ку́рка і ку́ри. Іду я та й угляділа під лопухом дванадцятеро курячих яєць (Н.-Лев., III, 1956, 283); Увійдуть в спустіле село — підіймається курячий гам — солдати ловлять курей, гусей… (Вас., Незібр. тв. Словник української мови в 11 томах
  7. курячий — Курячий, -а, -е Куриный, пѣтушій. Поставили собі хатку на курячій ножці. Рудч. Ск. І. 27. Іди собі на очерета, на болота та на дрімучі ліса, де курячий глас не заходить. Чуб. I. 134. куряча голова. Дуракъ. Словник української мови Грінченка