куцо
КУ́ЦО, розм. Присл. до ку́ций 6.
Всі складні проблеми людських стосунків, проблеми культури й мистецтва Кушнір намагався увібгати в кілька відомих партійних істин, які він затвердив на зубок, але розумів їх куцо й примітивно (Руд., Остання шабля, 1959, 547).
Словник української мови (СУМ-11)