кущик

КУ́ЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кущ 1, 2.

Читаю й бачу неначе: гора, травичка, кущики (Тесл., Вибр., 1950, 156);

Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий. На стрісі мох і навіть кущик жита (Довж., І, 1958, 217);

// перен. Пучок волосся.

Чудний той був князь Ратієв,— низенький, .. оброслий волоссям, як звір, воно у його не тілько на щоках і під очима поп’ялося, а й на самому кінці носа, мов бородавка, чорнів кущик (Мирний, IV, 1955, 15);

З-під капелюха вибивалося повісмо білого волосся, під гострим хрящуватим носом кущики таких же білих вусів (Збан., Курил. о-ви, 1963, 137).

Значення в інших словниках

1. кущик — ку́щик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кущик — -а, ч. Зменш.-пестл. до кущ 1), 2). || перен. Пучок волосся.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кущик — КУ́ЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кущ 1, 2. Читаю й бачу неначе: гора, травичка, кущики (А. Тесленко); Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий. На стрісі мох і навіть кущик жита (О.  Словник української мови у 20 томах
4. кущик — Низька багаторічна рослина вис. до 0,5 м зі здерев'янілими пагонами, які розгалужуються переважно під землею або одразу над поверхнею; к. іноді утворюють суцільні зарості (напр., верес, чорниця, барвінок).  Універсальний словник-енциклопедія
5. кущик — Кущик, -ка м. ум. отъ кущ.  Словник української мови Грінченка