кільчастий
КІЛЬЧА́СТИЙ, а, е.
1. Який складається з кілець (у 1, 2, 4 знач.).
Щоб забезпечити дружні сходи льону за умов посушливої весни, посіви його треба закоткувати кільчастим котком (Ол. та ефір. культ., 1956, 97);
Кільчастий панцир;
// Який має вигляд кільця, кілець (у 1, 2, 4 знач.).
Сплівшися своїми кільчастими галузками, утворили [глоди] густу, непробиту стіну (Фр., VIII, 1952, 135).
2. Уживається як складова частина деяких ботанічних і зоологічних термінів.
Є й інші небезпечні первинні шкідники лісів, наприклад, кільчастий шовкопряд (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 139);
Кільчасті черви.
Словник української мови (СУМ-11)