кітва

КІ́ТВА́, кі́тви́, ж., мор. Металевий стрижень з лапами, що зачіплюється за грунт і утримує на місці судно, пливучий маяк і т. ін.; якір.

Сірий велетень стоїть на двох кітвах і чотирьох стальних тросах (Донч., II, 1956, 83).

Значення в інших словниках

1. кітва — кі́тва́ іменник жіночого роду якір  Орфографічний словник української мови
2. кітва — див. якір  Словник синонімів Вусика
3. кітва — кітви, ж., мор. Металевий стрижень з лапами, що зачіплюється за ґрунт і утримує на місці судно, пливучий маяк і т. ін.; якір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кітва — Кітви, ж., мор. Якір. І ніде зупинитися на рейді і кітву кинути, і переждати своє бажання... (ЧТ:134).  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. кітва — КІ́ТВА́, кі́тви́, ж., мор. Металевий стрижень з лапами, що зачіплюється за ґрунт і утримує на місці судно, пливучий маяк і т. ін.; якір (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
6. кітва — Я́КІР (пристрій для утримання на місці суден, плавучих маяків тощо), КІТВА́, КІТВИ́ЦЯ, КІ́ШКА (невеликий пристрій такого типу). Судно потрапило в сильний шторм і, зірвавшись з якоря, трохи не загинуло в морі (з науково-популярної літератури)...  Словник синонімів української мови
7. кітва — Кі́тва́, -ви́; кі́тви, кі́тов  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кітва — Кітва, -ви ж. Якорь. ум. кітвиця.  Словник української мови Грінченка