лаврський
ЛА́ВРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ла́вра.
В печерах лежить двадцять братів, що будували лаврську дзвіницю (Н.-Лев., II, 1956, 330);
На лаврських кручах, на горбах крутих І на Дніпрі, у битвах за причали Ми справді бачили людей святих, Що смертю смерть в бою перемагали (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 13);
// Який належить лаврі.
В 50-х роках XVIII ст. талановитий архітектор, лаврський кріпак Степан Ковнір збудував у садибі Лаври [Києво-Печерської] флігель (Іст. УРСР, І, 1953, 382).
Словник української мови (СУМ-11)