лагодитися
ЛА́ГОДИТИСЯ, джуся, дишся, недок.
1. до чого, на що і з інфін. Робити приготування до певної дії, стану; готуватися (у 1 знач.).
Як так на небі дві хитрили, Тут [на полі] лагодились два на бій (Котл., І, 1952, 283);
[Кіндрат Антонович:] Ідіть краще у дім та готуйтеся до чаю. [Олеся:] Ще рано сіо чаю лагодитись (Крон., II, 1958, 276);
Мовчки стежив старий, як хлопець вкладався на сухому дерні проти сонця й лагодився спати (Сміл., Зустрічі. 1936,29);
куди. Збиратися, лаштуватися в дорогу тощо.
Лишень на божу днинку збиратись стало, а Саїн з товаришами в дорогу лагодиться (Черемш., Тв., 1960, 344);
Коли Андрій лагодився до клубу, мати просила його не баритись (Гур., Наша молодість, 1949, 8).
2. тільки 3 ос., розм. Те саме, що ла́дитися 1.
Радів і Янек Свєнціцький, що справа лагодилася, і потроху опановував роль у правителя (Тулуб, Людолови, І, 1957, 50);
// з чим, безос.
У самого Колодяжного не все лагодилося з іспитами, і він волів найменше зараз засідати (Рибак, Час.., 1960, 441).
3. тільки недок. Пас. до ла́годити 1, 3.
Містки вічно лагодилися наспіх, і вони служать завжди однаково крекчучи як від великого, так і від малого вантажу (Ле, Міжгір’я, 1953, 14);
Матеріали уже переписуються, і збірник лагодиться (Коцюб., III, 1956, 242).
Словник української мови (СУМ-11)