ладнатися
ЛАДНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. до чого, куди, з інфін. Те саме, що готува́тися 1.
— Моя мати не прожила копу літ.. Скоро.. й стала ладнатись на той світ (Вовчок, VI, 1956, 224);
Хоменко подався в садок, де за клунею кулеметний взвод ладнався до виступу (Трубл., І, 1955, 62);
Юра ладнався вже образитися та заревти (Смолич, II, 1958, 8).
2. тільки 3 ос., розм. Те саме, що ла́дитися 1.
Справа не ладнається.
3. до кого, під що. Те саме, що підла́джуватися 1.
З гущавини своєї Дзвенить [пташка] одноманітно, як струна, А інша десь ладнається до неї (Рильський, III, 1961, 147);
— Ну-с, як там у вас ідуть справи, без п’яти хвилин товаришу інженер? — А нічого, готуємось замінити вас, неосвічених,— ладналась під іронічний тон батька Катря (Рибак, Час.., 1960, 455).
4. розм. Те саме, що шикува́тися.
Війська ладналися величезним чотирикутником (Ю. Янов., IV, 1959, 86);
Ладналась колона демонстрантів, піднялись вінки, прапори (Ів.. На краю..,1960, 163).
5. Пас. до ладна́ти 2-7.
Тут усе ладнається і припасовується для задоволення всіх вимог радянської людини (Кучер, Дорога.., 1958, 53).
Словник української мови (СУМ-11)